Четвер, 17 серпня, 2017
В оселі священика в селі Фитькові Надвірнянського району відкрили етнографічний музей. Ідея створити такий музей належить семінаристові Івано-Франківської духовної семінарії Миколі Григоруку. Ще семикласником хлопець розпочав збирати старі і, на його думку, цінні речі, чимало з яких нині зберігається в музеї.

— Я давно мріяв створити музей, де б зберігалися цінні старовинні речі, проте не було приміщення. Якось цими планами я поділився зі своїм духовним наставником парохом с. Фитькова о. Іваном Качанюком, який схвалив їх та одразу ж запропонував приміщення під музей у своїй оселі. З’ясувалося, що отець іван також віддавна є поціновувачем старовинних речей і має уже чималу колекцію. Так усе й розпочалося, — розповідає М. Григорук.


В експозиції — близько 1000 експонатів, зокрема це ікони, народний одяг, речі побутового вжитку, сільськогосподарський реманент та багато іншого. Тут чимало чоловічих і жіночих сорочок, вишитих уже забутою нині давньою технікою.


— Давню техніку вишивання сорочок у Надвірнянському районі на домотканому полотні нині майже втрачено. Тепер ці шедеври треба зберегти для нащадків. Тут є і півхрестик, і хрестик, і стебнівка, і низинка, і кучерявий стіб, і гаптування, і ланцюжокѕ Є і сорочки, в яких давні вишивальниці поєднували дві-три техніки», — звертає увагу священик.


Серед давнього вишиття є й оригінальні рушники із написами «Слава Україні!», «Ой у лузі червона калина», виконані різними техніками.


Окремий куток займає реманент — терлиця, куделі, ціп, ткацький верстат, праски, решето, а також речі побуту — сито, писані скрині, маснички, ліхтарні, горшки для приготування їжі...


Цікавинкою колекції, на думку засновників музею, є постоли з автомобільних скатів, які набули популярності в сільських жителів ще в першій половині минулого століття.

Найціннішими експонатами о. Іван Качанюк вважає ікони Святого Миколая і Трьох Святителів, що, за переказами, походять із Манявського Скиту, та ікону Володимира й Ольги, яку створив відомий художник Карл Скочдополь. Також на чільному місці в експозиції речі підпільних священиків УГКЦ — хрестики, фелони, чаші тощо.


Священик і семінарист збирали експонати у Надвірнянському районі впродовж семи років і продовжують це робити. Також самі селяни із задоволенням приносять старовинні речі в музей, кажучи: «В цій сорочці ще моя прабабуся ходила», «Цей ткацький верстат залишився від мого прадіда». Крім того, в музеї є понад 800 світлин, які відображають життя і побут жителів Надвірнянщини протягом минулих століть.


Нині в етнографічному музеї вчителі місцевої школи проводять уроки народознавства. Його відвідують люди з усіх куточків Прикарпаття. Взимку до музею навіть завітали донеччани, а недавно його відвідали представники української діаспори з Америки.


Етнографічний музей розташований на 30 квадратних метрах. Проте, за словами о. Івана Качанюка, кількість експонатів зростає так, що навіть не всі виставлено на показ. Тому у планах засновників — розмістити музей в старовинній хаті «на зруб», що має етнографічну цінність, яку, за їхнім задумом, згодом перенесуть на церковне подвір’я.